Файли Excel: книга — це ZIP із XML, а в PDF таблиць немає взагалі

Уся складність — на іншому боці. PDF не має таблиць. Він має послідовності гліфів, кожну зі своїм положенням, а лінії, які ви бачите, — це не пов’язані з ними операції малювання: ніщо у файлі не записує, що клітинка існує, а тим паче який текст їй належить. Тож сітку доводиться виводити з геометрії, і саме це насправді робить кожен інструмент такого роду, зокрема й платні.

Висновок робиться у два кроки. Рядки визначаються спільними базовими лініями — це надійна половина, бо саме так сторінку й набирали. Стовпці визначаються горизонтальними проміжками, що перекриваються, і смуга має повторитися в кількох рядках, перш ніж вважатися стовпцем, — повторюваність відрізняє справжній стовпець від абзацу, який просто має відступ. Самі лише ліві краї не працюють, і це варто зафіксувати, бо це очевидна перша реалізація, і вона ламається на найзвичайнішій таблиці: стовпець кількості з вирівнюванням праворуч, що містить 6, 96 і 240, має три різні ліві краї, кожен на цифру зсунутий, тож стовпець розпадається, і в кожному рядку з’являється зайва порожня клітинка. Перекриття справляється з вирівнюванням ліворуч, праворуч і по центру, не знаючи, з яким саме має справу.

Те, що потрапляє в клітинку як число, навмисно консервативне: прості десяткові числа, можливо зі знаком, і нічого більше. 007, 1,234, 2026-09-10, +44 20 і будь-що із символом валюти лишаються точно такими, якими були, бо нуль на початку, роздільник тисяч і дата — це інформація, яку примусове перетворення знищило б. Десяткові знаки зберігаються, тож 48.50 приходить як 48.50, а не 48.5. Обмеження названо на сторінці, а не приховано: об’єднані клітинки потрапляють у перший стовпець, який охоплюють, клітинка, текст якої переноситься на два рядки, стає двома рядками, на кожну сторінку створюється один аркуш, а сторінка без повторюваної структури стовпців повертається як один стовпець рядків — і це чесна відповідь для прози.